Мета:дослідити словники як структурну одиницю довідково-інформаційного

           фонду;

           ознайомитися з тематикою та структурою словників;

           довести доцільність користування словниками при опрацюванні наукової

           літератури;

           навчитися користуватися словниками.

Обладнання: таблиці, схеми; комплект словників різної тематики.

Хід заняття.

1. Повторення попередньої теми. Закріплення основних понять:

• бібліотека;
• бібліотечний фонд;
• модель фонду;
• елементи ДІФ.

2.Опрацювання нового матеріалу.

3. Практична робота з словниками.

4. Підсумок заняття.

Бібліотекар.   Сьогодні на уроці ми розглянемо першу структурну одиницю довідково-інформаційного фонду, з якою ви частково знайомі з молодших класів. Відгадайте загадку:

Я тобі відкрию світ-

Тільки вивчи алфавіт.

Помічник, не витівник,

Мудрий вчитель твій...

                                (словник)  

(оголошується тема заняття і записується у зошит)

Словник – довідкова книга, яка містить зібрання слів, розташованих за певним принципом, дає відомості про їх значення, використання, походження, переклад на іншу мову абр інформацію про поняття, предмети, ними означені, про діячів якої-небудь галузі науки, культури.

  Таке унікальне зібрання слів у давнину називали лексиконом (грецьке «лексис» означає – слово), словницею, словарем.

  Першим на Русі був словник, датований ХІІІ століттям. У 1751-1780 роках у Франції було надруковано 35-томну «Енциклопедію, або тлумачний словник наук, мистецтва та ремесел».

1 учень.  Словники поділяються на:

- енциклопедичні;

- філологічні;

- загальномовні;

- спеціальні (тематичні).

  Енциклопедичні словники – пояснюють не слова самі по собі, а означені ними поняття.

Наприклад:

• Яблуко – соковитий, багатосім’яний плід, який не розкривається.
• Романс – музично-поетичний твір для голосу з інструментальним супроводом.

2 учень. Філологічні (лінгвістичні, мовні) у свою чергу поділяються на:

- орфографічні;

- орфоепічні;

- словник антонімів;

- словник паронімів;

- словник синонімів;

- словник епітетів.

Орфографічний (показує словник) – містить відомості, як правильно писати те, чи інше слово.

  Орфоепічні – показують правила вимови слів.

  Словник антонімів – допоможе підібрати протилежне за значенням слово.

  Словник паронімів – пояснює схожі за звучанням слова. З цього словника ви дізнаєтесь, що людяний – це доброзичливий, чуйний, а людний – пов’язаний із великою кількістю людей. Тому правильно казати: людяний характер, людна вулиця.

  Словник синонімів – містить слова, схожі або тотожні за значенням, які утворюють цілі гнізда. Вибирайте, збагачуйте свою мову: висота, височина, височінь, вишина, високість, підхмар’я, піднебесся, вись.

  Словник епітетів -  без нього не обійтись коли пишеш твір чи пробуєш віршувати. Що ви скажете про очі? Добрі, лагідні, теплі... спробуйте продовжити цей ряд, а потім зазирніть до словника – і не повірите власним очам: там міститься понад чотириста епітетів до цього слова.

 Серед загальномовних найбільш розповсюджені двомовні перекладні словники:

• російсько – англійський;
• українсько – німецький;
• українсько – російський...

Спеціальні або тематичні – кожен такий словник як правило присвячений одній темі, або одній галузі знань: про вулкани, про транспорт, про тварин; бібліографічні словники (математиків, героїв Великої Вітчизняної війни, представників культури, мистецтва, видатних хіміків тощо); географічні; словники з логіки; юридичні; економічні; медичні; бібліографічні.

 (демонструються словники, які є в бібліотеці)

Бібліотекар. Діти! Ми з’ясували, що словник – це довідкова книга. Незважаючи на це, словники мають власну довідкову частину, яка допомагає читачеві користуватися ними і доповнює їх зміст. Вивчаючи тему «Структура наукової книги», зокрема розділ «Прикнижкова бібліографія» ми вивчали поняття:

• передмова, або вступна стаття;
• списки;
• додатки;
• примітки, покажчики, словники,

але поняття «структура словника» включає ще:

1. Розташування слів:

• алфавітне;
• тематичне.
  2. Швидкий пошук слів, який забезпечують:
• літери алфавіту;
• групи літер;
• склади;
• назви тем, які розташовані зверху, знизу або збоку сторінки.
  3. Довідкову частину, до якої входять:
• передмова;
• скорочення, прийняті в словнику: основні скорочення, скорочення особистих імен, скорочення географічних назв;
• покажчики: алфавітний, предметний, іменний;
• списки: рекомендована література для допоміжного читання, списки ілюстрацій, списки карт.

Отже, словники – довідкові видання, які допомагають читачеві в пошуку потрібної інформації. Мають довідкову частину, яка полегшує користування ними.

 А зараз ми з вами виконаємо практичну роботу з тематичним словником.

(Для роботи кожному учневі надається Тематичний словник школяра, автор К.С.Прищепа, В.П.Лук’яненко та картки із завданням)

Після виконання завданняучні розповідають як вони його виконували і користувалися прикнижковою бібліографією.

                 Підсумок уроку.

Бібліотекар проводить опитування класу з метою визначення засвоєння матеріалу учнями:

• Довести, що словники – довідкові книги.
• На які групи поділяються словники?
• Навести приклади словників кожної групи.
• Що спільного в структурі словників та науково-пізнавальних книг?
• Основні елементи довідкової частини словників, їх цільове призначення?