«Читання – це віконце,

через яке діти бачать і

пізнають світ і самих себе»

В.Сухомлинський

     В.О.Сухомлинський вірив у виховну силу книги і вважав, що «коли з дитинства не прищеплено любові до книги, коли читання не стало духовною потребою дитини на все життя, то вже в отроцтві її душа стане порожньою». Тому перед шкільною бібліотекою стоїть найважливіше завдання – навчити дітей «читаючи думати й думати читаючи».

     Державний стандарт початкової загальної освіти визначив мету початкового курсу читання, а саме:

• формувати в учнів навички читання;
• розвивати у дітей прагнення до читання книг як джерела духовного розвитку;
• виховувати потребу звертатися до бібліотечного фонду;
• допомагати у формування особистих мотивів у виборі книг;
• інформувати, допомагати в пошуках потрібної книги;
• розвивати творчу діяльність.

     Думку про те, що читання – це, перш за все, праця, а також творчість, самовиховання духовних сил, волі, я намагаюся донести до читачів та їхніх батьків, педагогів.

     Як зробити процес читання для дитини привабливим і необхідним? Як зацікавити учнів системним спілкуванням із книгою, щоб вона стала другом не все життя?

     Як донести до дитячого розуму й душі, що книга – велике диво? Як через любов до книги розкрити природні задатки, обдарування читача?

     Ці питання хвилюють мене, як бібліотекаря.

     Тому з першої зустрічі у бібліотеці намагаюся донести до читача, що книга володіє магічною силою, здатною розрадити, втішити. Вона пробуджує допитливість, розвиває розум, навчає міркувати, допомагає у навчанні. Обговорюючи прочитану книгу я вивчаю інтереси дитини і пропоную їй літературу певного спрямування. Намагаюся стати для читача мудрим товаришем, порадником. Актуальними стають такі виховні заходи: літературні години, презентації книг, екскурсії до бібліотеки, бібліотечні огляди, години, книжкові виставки, уроки-подорожі, літературні свята, конкурси.

     На початку навчального року бібліотека проводить таку форму роботи, як проведення аналізу читацьких формулярів на бібліотечних година по кожному класу окремо. Під час цього заходу ми аналізували, хто з дітей був більш активним, зміг змістовно переказати текст, хто боржник у класі, хто не прийшов до бібліотеки жодного разу. З такими учнями проводили індивідуальні бесіди та рекомендували цікаві дитячі книги. У кінці навчального року бібліотека оголошує найбільш читаючого учня та клас.

     Одним із потужних стимулів заохочення  до читання  є поповнення фонду новими, цікавими виданнями. Тому кожного року оголошуємо акцію «Подаруй бібліотеці книгу».

     Сучасний навчально-виховний процес спрямований на виховання учня – суб’єкта культури та власної життєтворчості. Школа, учитель, класний керівник мають забезпечити духовний розвиток і саморозвиток особистості, навчити вихованців мистецтва творити себе й своє життя. Велику роль у цьому процесі відіграє книга. Тому пропаганда читання, виховання інформаційно-бібліографічної та читацької культури, формування вміння користуватися бібліотекою, її послугами, книгою, довідниковим апаратом, розвиток пізнавальних інтересів – пріоритетні напрямки спільної діяльності педагогів, бібліотеки, батьків. Адже «читання – шлях до успіху».

     Нині у століття комп’ютеризації та доступу до інтернету багато учнів мають можливість одержати знання саме через комп’ютер. Вони дедалі рідше звертаються до книги.

     У наш час книзі доводиться майже боротися за аудиторію з телебаченням, кіно, Інтернетом. Але читання – це не просто спосіб отримання інформації, це унікальний процес, здатний зробити з людини. Особистість, яка вміє відчувати, співпереживати, мислити. Необхідно змусити читача захотіти прочитати книгу, а для цього потрібні нові й сучасні форми роботи, однією з яких є організація інтелектуального  дозвілля користувачів бібліотеки.

     А нові, сучасні форми роботи (літературний квест, бібліоквест, інформаційний брифінг, інтерактивна вистава, гурман-вечір, буккроссинг, бібліошопінг, бібліокешинг, ай-стопер, бібліомікс та інші) дозволяють знайти нові підходи до проблеми розвитку інтересу й любові до читання. Використовуючи можливості мультимедійної інтеграції текстової, аудита, відеоінформації, на своїх заходах я намагаюся багатоакспектно розкрити творчість письменника або тему. Літературно-музичні вечори, медіа лекції, презентації книг, творчі вечори супроводжуються мультимедійними показами, відео переглядами, електронною демонстрацією фрагментів книг, ілюстрацій тощо. Останнім часом склалася думка, що люди перестали читати, тому що комп’ютер поступово витісняє книгу й незабаром може витіснити її зовсім. Я думаю, що необхідно не протиставляти, а поєднувати книжкову культуру й можливості електронної. Такі поняття, як «Інтернет», «web-сайт», «e-mail», «локальна мережа» - просто черговий інструмент, який допомагає вирішити проблему просування читання новими й сучасними методами. Книги завжди будуть затребувані, адже більшість відомостей в Інтернеті беруть усе-таки з книг. Як колись казав відомий англійський публіцист і драматург Джозеф Аддісон «хороша книга – це подарунок, заповіданий автором людському роду».

     Комп’ютер для бібліотекаря – це засіб та інструмент швидкого, точного, повного отримання інформації. Завдяки комп’ютеризації стало більш очевидно, що бібліотека – це центр збереження і поширення не тільки самих документів інформації, а й орієнтир для читачів у пошуку інформації про документи, навіть ті, яких немає.

     Щорічно бібліотекою проводяться доброчинна акція «Подаруй бібліотеці книгу», «Збережемо книгу». Надійним помічником роботи є актив бібліотеки. Ознайомлення з новою літературою відбувається під час відкритих переглядів: День нової книги, День інформації. Звичайно бібліотека сьогодні відчуває потребу в оновлення фонду. Але вирішення цієї проблеми залежить не тільки від неї.

     Шкільна бібліотека і надалі буде працювати над проблемою підвищення читацької активності, розвиватиме і підтримуватиме у дітей звичку й радість читання й навчання, а також потребу користуватися бібліотекою впродовж усього життя.

«Книга – це могутня зброя.

Розумна, натхненна Книга

нерідко вирішує долю людини».

В.Сухомлинський