ХОЧ ДИВНО ЦЕ

Хоч дивно це, але мене питають,

Чому по-нашому завжди я розмовляю.

І всім таким я мусив одвічати,

Що не люблю нічого позичати,

Ні перед ким схилятись не бажаю,

Що мову я свою чудову маю.

І головне - це мова, мислю я,

Моїх батьків, мого народу і моя.

В. Сосюрченко

 Найбільше і найдорожче добро в кожно­го народу - це його мова, ота жива схованка людського духу, його багата скарбниця, в яку народ складає і своє давнє життя, і свої спо­дівання, розум, досвід, почування.

Панас Мирний

МОЯ МОВА

Все в тобі з'єдналося, злилося –

Як і поміститися в одній! –

Шепіт зачарований колосся,

Поклик із катами на двобій.

Ти даєш поету дужі крила,

Що підносять правду в вишину,

Вченому ти лагідно відкрила

Мудрості людської глибину.

І тобі рости й не в'януть зроду,

Квітувать в поемах і віршах,

Бо в тобі - великого народу

Ніжна і замріяна душа.

В. Симоненко

 Коли зникає народна мова - народу нема більше!..

 Відберіть у народу все - і він усе може по­вернути, але відберіть мову, і він ніколи біль­ше не створить її. Нову батьківщину навіть може створити народ, але мови - ніколи: вмерла мова в устах народу - вмер і народ.

К. Ушинський

 Мова — це не просто спосіб спілкування, а щось більш значуще. Мова — це всі глибин­ні пласти духовного життя народу, його історична пам'ять, найцінніше надбання ві­ків, мова — це ще й музика, мелодика, фарби, буття, сучасна, художня, інтелектуальна і мисленнєва діяльність народу.

Олесь Гончар

ДЖЕРЕЛО

Отак воно усе й пішло,

Що на початку було Слово,

Тоді на світ з'явилась Мова,

Назвімо третім - Джерело.

Ви не дивуйтесь!

Все, як треба,

Була такою воля Неба:

Сам Бог послав нам цей струмок,

Що став володарем думок.

Людина в світі б не жила,

Коли б не мала Джерела -

Джерела наснаги,

Джерела відваги, Джерела натхнень,

Джерела пісень,

Джерела всіх знань,

Джерела кохань,

Джерела тепла,

Віри джерела.

Отак усе життя й пройшло,

Все до ладу, усе, як треба,

Була такою воля Неба –

Знайшов своє я Джерело.

І - джерело це - Україна,

Вона не вмре і не загине,

Не знищать підступи і зло

Святе і чисте Джерело!

І. Коваленко

ЖУРАВЛИНИЙ КЛИЧ

Злетить, мов пташка, на високу гору

Мій дух, коли в столиці десь-колись

Почую я свою селянську мову,

Що з нею так по-хамськи повелись.

Вона смішна комусь, неперспективна,

А я в цій мові перше слово взнав...

І був би я покидьок, не людина,

Коли б її на вигоду зміняв,

Я тим би предків всіх своїх образив

І сам себе знецінив і зневажив,

Бо рідна мова - є найкраща в світі.

Великі то народи, чи малі.

Я з нею теж лечу в своїй блакиті,

Щоб звідти все оглянуть на Землі.

В. Сосюрченко

РІДНІЙ МОВІ

(Я не останній з могікан)

 Мені казав один ханжа,

Що наша мова геть відстала,

Що краще йшла б мені чужа,

Немов до хліба - кусень сала,

Що весь мій поетичний план

Спинитись може напівході,

Що я - останній з могікан.

Що наша мова вже не в моді.

Гей, проповіднику! Стривай!

Твої слова - старенька ряса.

Я не піду в твій тихий рай,

Я - син Великого Тараса.

Як Прометей не вмер від ран,

Не вмре і мова - гарна зроду.

Я не останній з могікан,

Я - син великого народу!

В. Діденко

 Запашна, співуча, гнучка, милозвучна, сповнена музики і квіткових пахощів - скіль­кома епітетами супроводиться визнання української мови. Той, хто зневажливо ста­виться до рідної мови, не може і сам виклика­ти поваги до себе.

                                                 ОлесьГончар

Вивчайте мову українську –

Дзвінкоголосу, ніжну, чарівну,

Прекрасну, милу і чудову,

Як материнську пісню колискову.

О мова рідна! їй гаряче

Віддав я серце недарма.

Без мови рідної, юначе,

Й народу нашого нема.

В. Сосюра «Юнакові»

 Мова є річище, яким дух може котити свої хвилі з твердою впевненістю, що дже­рела, до яких вони його підводять, ніколи не висохнуть.

В. фон Гумбольдт

Ну що б, здавалося, слова...

Слова та голос - більш нічого.

А серце б'ється - ожива,

Як їх почує!.. Знать од Бога

І голос той, і ті слова

Ідуть меж люди!

Т. Шевченко

 Мова — це доля нашого народу, і вона зале- зкить від того, як ревно ми всі плекатимемо її.

Олесь Гончар

У степу широкому, вітром заколисане,

Квіткою заквітчене, зрошене в росі,

Розливайся річкою, слово ненаписане,

А я умиватимусь у твоїй красі.

Їством духу праведним,

Нажите молитвою,

Стелить голка хрестиком,

стелить полотном.

Калиною рясною

та багатолітньою,

Маком та волошками

сходить над Дніпром...

Як Божою ласкою

Виспівує пташечка

та й поза бугром...

С. Рачинська

 Мова - втілення думки. Що багатша думка, то багатша мова.

М. Рильський

Усі ми любимо нашу співучу та дзвінку українську мову. Та це аж ніяк не означає, що нам є чужими чи далекими мови інших народів.

П. Тичина

 Хто нікчемну душу має, то така ж у нього мова.

Леся Українка

 Хто не любить своєї рідної мови, солод­ких святих звуків свого дитинства, не заслу­говує на ім'я людини.

Й.-Г. Гердер

Чудова думка втрачає свою цінність, коли вона погано висловлена.

Вольтер

 А на москалів не вважайте, нехай вони собі пишуть по-своєму, а ми по-своєму. У їх на­род і слово, і у нас народ і слово. А чиє краще, нехай судять люди.

Т. Шевченко

                «Передмова до нездійсненного видання «Кобзаря»

 Людина, яка втратила свою мову, - непо­вноцінна, вона другорядна в порівнянні з носієм рідної мови.

П. Мовчан

 Рідна мова на чужині

 Ще милішою стає.

П. Грабовський

 Мова - це великий дар природи, розвину­тий і вдосконалений за тисячоліття з того  часу, як людина стала людиною.

К. Крапива