29 вересня виповнюється 176 років від Дня народження Івана Карповича Тобілевича (псевдонім Карпенко-Карий). Він був письменником, художником, займався оправленням книжок. Перебуваючи у засланні Карпенко-Карий написав драму «Чабан», п’єси «Бондарівна», «Розумний і дурець», «Наймичка», «Безталанна», «Мартін Боруля», «Сто тисяч».

У 1887 році отримавши дозвіл на звільнення письменник прибув в Україну й оселився на хуторі Надія Єлисаветградського повіту, який був закладений на землях поміщиків Тарковських і названий іменем дружини.

І донині хутір Надія є історико-культурним заповідником.

Внучатими племінниками Надії Тарковській доводяться відомі митці нашого часу – поет Арсеній Тарковський  та його син, відомий кінорежисер Андрій Тарковський.

Протягом 1900-1904 років Іван Карпенко-Карий створив свою трупу в театрі, написав п’єси «Хазяїн», «Суєта», «Житейське море».

Родину Тобілевичів справедливо називають основою українського театру, бо Іван Карпенко-Карий був драматургом і актором, його брати – режисерами та акторами: Микола Садовський, Панас Саксаганський, сестра Марія Садовська – актриса та співачка. До того ж у родину Тобілевичів увійшли найкращі артистки українського театру: Марія Заньковецька, Софія Тобілевич.

У 1906 році письменник тяжко захворів, залишивши сцену, виїхав на лікування до Німеччини де і  помер 15 вересня 1907 року. Похований у селі Карлюжини біля хутора Надія.

Завдяки діяльності родини Тобілевичів Україна нарешті отримала свій професійний театр, а завдяки Івану Карпенку-Карому – чудову драматургію. Іван Франко справедливо відзначав, що письменник «був одним із батьків нового українського театру, визначним  артистом та при тім великим драматургом, якому рівного не має наша література».

Читайте твори Івана Карпенка-Карого і ви дізнаєтесь про минуле рідної землі, про національну самосвідомість народу, про проблеми тогочасного суспільства.