Писанка

(великодня казка)

- Кудкудак! Кудкудак! Знесла яйце, як кулак! – закудкудакала курка на весь двір. – Та гарне ж: схоже на білий світ. Бо в світі сонце, а в яйці золотий жовток. Кудкудак!

Під хатою на стільчику грілась проти сонечка бабуня Марія.

- Яйце? Та кругле, біленьке! Візьму його на писанку.

І вона поклала яйце в решето до таких де, як воно, білих та кругленьких. Тоді розтопила ярого воску:

- Ходи-но, Івасику, писанки писати!

Взяла бабуся писачок. Р-раз! – і лягла на яйце гаряча лінія. Два! – і розкреслилось яйце навхрест.

- Бабуню, чуєш, бабуню! – запитав Івасик. – Що це за квіточка у тебе намалювалася?

- То, Івасику, не квіточка. То знак сонечка золотого.

- Бабуню, чуєш, бабуню! – знов Івасик. – А що то за цяточки-крапочки навхрест міх промінням?

- Не цяточки, Івасику. То чарівні знаки дощу.

Розписала бабуня писанку, у фарбі пофарбувала, і стала писанка доладна, барвиста!

Настав Великдень. Покликала бабуня Марія Петрика, Івасика, Оксанку, Василинку – всіх своїх онучат.

- Нате, онучата. По писанці. Гайда викочуватись!

Покотив Івась свою писанку:

- Ану, хто до неї докотити зуміє?

Котять діти писанками; на них вербички та хрестики, та клинці-вітрячки, та вигадливі поясочки так і мерехтять!

А в небі сонце сміється, світлом розливається.

- Чи будеш ти, сонечко, весь рік щедро світити? – питає в нього яйце-писанка.

- Буду, буду, бо на тобі мій таємний знак. Ти котишся – мене  до землі приворожуєш!

- А чи будеш, дощику, землю поливати, зілля напувати?

- Буду, буду, бо на тобі і мій знак магічний. Ти по землі котишся – мої струни-срібнодзвони до неї прив’язуєш!

По двору курка никала. Стала, видивляється на писанку.

- Що воно за яйце-райце, барвисте й зірчасте? Мабуть, самого сонця дитя. Я  б такого зроду не знесла…

А писанка котиться по землі: тож буде сонце, будуть дощі й роси, буде в світі щастя! Хто його шукатиме – неодмінно знайде!

Великдень

Ми довго чекали Великодня. Дивились на іній – уявляли білий вишневий цвіт.

Вербної неділі принесли з церкви освячену лозу. Хльоскали нею тата, маму, братиків, сестричок – так проганяли зиму, приказуючи: «Не я б’ю, лоза б’є… За тиждень - Великдень». Чекали Великодня.

І от урочисто в церкви задзвонили дзвони. Зайшло веселе весняне сонечко і сповістило рясним промінням: «Христос воскрес!» Надворі розтала крига. З’явилася зелена травиця й тихо шелестить: «Христос воскрес!»

Вмиваймось, милі хлопчики й дівчатка, і притулюймо до щічок червоне яєчко, щоб завжди бути гарними. Перехрестимося до ікони, помолімося «Отче наш» і сідаймо до святкового столу, сказавши всім, хто в хаті:

- Христос воскрес!

Пообідавши, всі виходьмо з хати, хай невидимо увійдуть до неї наші родичі, яких уже немає на білому світі, й теж покуштують великодніх страв.

Винесім худібці та птиці крихт свяченої паски і прокажемо:

- Христос воскрес!

Радіймо, що з воскресінням Христа настала весна, і сподіваймося, що вона принесе нам щастя.

Вітаємося з усіма, кого стрінемо, словами: «Христос воскрес!»

А як нас привітають, відповідаємо: «Воістину воскрес!»

Загадки

Писанки розмалювали,

Паски добрі напекли.

Хату гарно всю прибрали

Та чекаєм свята ми! (Пасха, Великдень)

Я пробуджую поля і заквітчую гаї.

Прокидається земля, і співають солов’ї.

Всяк на світі мене зна: я - … (Весна)

Лиш весна привітна

У гостях з’явилась –

На гіллі тендітнім

Котики розсілись.

Котики пухнасті,

Котики маленькі,

Ховті, мов курчата,

Як вата, м’якенькі.

Рано на світати

В котиків є звичка.

Знають всі малята –

Це цвіте… (Вербичка)

Йде по річці льодохід,

Несе кригу, несе лід.

Перелітний птах вернувся,

У бору ведмідь проснувся.

В небі хайворон співає,

Холодів уже немає!

Ось і пролісок привітний.

Як цей місяць зветься? (Квітень)

Красно катається,

Усій родині розписана усміхається. (Писанка)

Під одною шапкою сімсот козаків (Мак)